Блог протидії корупції

Цікаві факти

Автор: фахівець з питань запобігання корупції ДП ІЦПО ПФУ В’юнник А.Г.

Липень 2000 року. Президент Азербайджану Гейдар Алієв випустив наказ для боротьби з корупцією. Він скликав декілька державних нарад, на яких суворо розкритикував чиновників за хабарництво, перевіривши якість наручних годинників усіх присутніх.

1992 рік. Першою жертвою щойно створеної з ініціативи прем’єра антикорупційної організації Нового Південного Уельсу став сам прем’єр, якого ця організація звинуватила в корупційній поведінці – роздачі хабарів високо посадовцям. Прем’єра взявся захищати його політичний опонент, федеральний прем’єр-міністр, який списав все це на «правила політичної гри». Керівник цієї організації був усунений з посади, тому організація мала деякий час власноруч боротися за виживання. В решті решт розпущена.

2002 рік. Журналістів у Великій Британії звільнили за зловживання своїми обов’язками на посадах фінансових журналістів: вони купували акції, а потім писали статті, які призводили до значного збільшення їх вартості. Таким чином, вони порушили кодекс Комісії зі скарг у сфері преси, приховуючи правду про те, що зосереджували акції в компаніях, які рекомендували своїм читачам.

Серед країн Африки було помічено дуже багато митних інспекторів, які з’являються в якості посередників-хабародавців між водіями перевантажених транспортних засобів, що руйнують шляхи, та працівниками зважувальних контрольних пунктів; або як посередників між гуманітарними організаціями й агентствами ООН та благодійними фондами, які вимагають від них пільг та фінансових відшкодувань. Офіційно таке хабарництво вважається одним з видів адміністративних зборів.

Навіть укладачі нової конституції Таїланду не очікували, що нововведена у 1997 році політична хартія вже через три роки розставить всі крапки над корумпованими політиками, які брали участь у останніх виборах. За новими законами незалежні спостерігачі за підтримки виборців дотримувались конституції та пильнували за можливою корупцією. З їх допомогою з’ясувалося, що в сенаті панувало кумівство та працювали родичі високопосадових службовців та бюрократів, а вибори виграли кандидати з політичної еліти країни. Ця інформація потрапила в ЗМІ і викликала багато шуму. Виборча комісія відсторонила від виборів всіх корумпованих кандидатів, призначила нові вибори на 78 посадових місць у 35 провінціях і заявила, що проводитиме доти, доки вони не стануть повністю чесними.

В Ірландії спалахнув скандал про корупцію та кумівство у найвищих ешелонах влади, який породив дебати по всій країні. Виявилося, що колишній прем’єр міністр не сплатив податків з 2-мільйонного подарунка від якогось бізнесмена. Рішення про несплату податків прийняв шурин правлячого прем’єр-міністра, який свого часу побудував кар’єру завдяки попередньому очільнику. Проти нього було розпочато розслідування, яке мало відповісти на питання: як колишній скромний політик зміг так швидко розбагатіти?

Міністр фінансів однієї з західно-африканських країн відмовився підписати незнайомі йому контракти на державні закупівлі. Для перевірки інформації про ці контракти, він провів неформальну зовнішню перевірку, яку виконала одна міжнародна фірма. Результатом стало значне зменшення коштів на цілий ряд контрактів і навіть скасування зайвих проектів. Успіх такої дешевої, ефективної та швидкої перевірки змусив інші країни замислитися і перейняти досвід сусіда.

Світові тенденції у сфері протидії корупції (опубліковано в загальнодержавному інформаційно-аналітичному виданні «Вісник Пенсійного фонду України» за вересень 2016 року № 9)

Автор: фахівець з питань запобігання корупції ДП ІЦПО ПФУ В’юнник А.Г.

Об’єктивно доведено, що корупції спотворює суспільні відносини, порушує нормальний (правильний, справедливий) порядок речей в суспільстві. Це носить характер ланцюгової реакції. На думку відомого вченого О. І Кірпічнікова, «… корупція – це корозія влади, як іржа роз’їдає метал, так і корупція руйнує державний апарат і роз’їдає моральні устої суспільства. Рівень корупції – своєрідний термометр суспільства, показник його морального стану і спроможності державного апарату вирішувати задачі не у своїх власних інтересах, а у інтересах суспільства. Подібно тому, як для металу корозійна втома означає зниження межі його витримки, так і для суспільства втома від корупції означає зниження його опору».

Якщо спробувати визначити зміст і сутність цього явища через розріз соціального призначення державної служби, то слід зрозуміти, що вона порушує загальні принципи такої служби, визначені як національними законами, так і міжнародно-правовими актами. Як зазначено у Міжнародному кодексі поведінки державних посадових осіб, державна посада наділена довірою, яка передбачає зобов’язання діяти в інтересах держави. Державні посадові особи повинні виконувати свої обов’язки і функції колективно і ефективно у відповідності до законів і з повною доброчесністю, а також приймати справедливі і неупереджені рішення. Корумпована особа діє всупереч цим вимогам, зловживаючи довірою держави, вона діє незаконно, не доброчесно, несправедливо і упереджено, надаючи при цьому неправомірну перевагу своєму приватному інтересу чи інших осіб.

Вчиняють корупційні діяння як в країнах з розвинутою економікою і надзвичайно високим рівнем демократії, так і к країнах з адміністративно-командною системою економічного господарювання та тоталітарним режимом. Беруть хабарі (продаються) як службовці, котрі отримують дуже низьку офіційну платню, так і ті , які мають дуже високі офіційні доходи. За оцінками Світового банку на хабарі у світі витрачається понад 80 млрд. доларів США, що значно перевищує річний державний бюджет України. У колишньому Радянському Союзі на хабарі щорічно витрачались мільярди  карбованців, що підтверджувалось офіційною статистикою. Так, Державний Комітет Статистики СРСР після уточнення за 1990 рік обсягів доходів «тіньової економіки» констатував, що хабарі службових осіб, які були отримані лише від кооператорів, склали 3 млрд. крб.

Кожна країна намагається знайти свою оптимальну лінію протидії корупції, яка обумовлюється структурою і динамікою корупцією, станом економічного розвитку та особливостями правової системи і культури суспільства, конкретним змістом антикорупційних заходів.

Приведемо декілька прикладів.

Німеччина. У Німеччині правові межі боротьби з корупцією окреслені Кримінальним кодексом, а також окремими законодавчими актами, які входять до Цивільного кодексу. Зокрема, Закон про кримінальну відповідальність військових і Закон про захист військ НАТО (стосується боротьби з корупцією за участю військових). У 1998 році прийнятий Закон про боротьбу з міжнародним хабарництвом.

Відповідно до Кримінального кодексу «державна посадова особа або особа, наділена спеціальними владними повноваженнями, яка вимагає, погоджується на пропозицію або приймає вигоду для себе чи для третьої особи за виконання покладених на неї службових обов’язків, несе відповідальність у формі позбавлення волі до трьох років або штрафу». Виплата коштів держаним службовцям заборонена незалежно від того, чи така виплата здійснюється з метою отримання вигоди, чи ні. Обтяжливими обставинами для злочину корупції є отримання «значної вигоди» або отримання незаконних виплат періодично протягом певного часу.

Закон про адміністративні правопорушення встановлює відповідальність керівників компаній та юридичних осіб. Отже, якщо співробітник компанії вчиняє підкуп будь-якої посадової особи, представляючи інтереси компанії, директор такої компанії може бути притягнений до відповідальності за те, що навмисно або через недбалість не забезпечив належного нагляду.

Італія. Згідно з італійським законодавством кримінальним злочином є діяння, спрямоване на давання хабара або спробу підкупу посадової особи іноземної держави, коли це діяння скоєне з метою отримання неправомірних переваг для себе або інших осіб у міжнародних ділових операціях. Зміни, нещодавно внесені до Кримінального кодексу, закріплюють принцип відповідальності юридичних осіб.

Юридична особа несе відповідальність за деякі кримінальні злочини, включаючи хабарництво, що здійснюється в інтересах такої юридичної особи або для отримання певних переваг особами, які представляють або здійснюють керівництво компанії, або особами, які перебувають під їх керівництвом. Вчинки осіб, які діють у власних інтересах або інтересах третіх осіб, не будуть підставою для притягнення до відповідальності компанії.

Цікаво, що особи, які здійснюють підкуп державних посадових осіб, несуть таку ж відповідальність, як і посадові особи, винні у вчиненні корупційного злочину. Водночас, якщо приватна особа дає винагороду за раніше вчинені дії, таке діяння не тягне кримінальної відповідальності. Відповідальність також передбачена за невдале підбурювання до вчинення корупційного злочину. Санкції варіюються від позбавлення волі для фізичних осіб до накладання штрафів, конфіскації активів та публікації судового рішення як для фізичних осіб, так і для юридичних осіб.

В Італії вживаються антикорупційні заходи різного роду. Протягом п’яти років послідовно здійснювалася компанія «Чисті руки», розпочата у 1992 році прокуратурою м. Мілан, яка була спрямована на боротьбу з корупцією у вищих ешелонах влади.

США. У США у сфері протидії корупції основними законодавчими актами є Титул 18 Кодексу США, Закон США про боротьбу з корупцією у міжнародній діяльності 1977 року та Закон про етику в Уряді 1978 року.

Так, відповідно до параграфу 201 «Підкуп посадових осіб і свідків» Титулу кримінальні відповідальність передбачена за вчинення як пасивного, так і активного хабарництва. Санкцією за вчинення злочину хабарництва або підкупу може бути стягнення штрафу та/або позбавлення волі від 2 до 15 років ув’язнення.

Особливий інтерес викликає Закон про боротьбу з корупцією у міжнародній діяльності. Він уже протягом майже трьох десятиліть дозволяє притягати до відповідальності за підкуп та інші корупційні діяння, вчинені за межами США. Цей закон підняв низку не тільки правових, а й етичних питань, особливо у розрізі стосунків адвокат-клієнт. Адвокат змушений вирішувати відразу кілька завдань, які доволі часто суперечать одне одному: зберегти комерційні інтереси клієнта та маневрувати в межах закону, з урахуванням можливості, що дії клієнта суперечать цьому акту. Закон може бути застосований у двох випадках: існує зв’язок між підкупом і територією США, а також якщо одним із контрагентів є суб’єктом законодавства США.

З точки зору класичної доктрини міжнародного права цей нормативний акт не є беззаперечним у контексті юрисдикційних питань, проте саме він став у подальшому основою для розвитку міжнародно-правових інструментів. Змістовно документ також має певні вади, адже, як і будь-який інший законодавчий акт, не в змозі охопити всі випадки, які могли б підпасти під визначення транснаціональної корупції.

Основною метою прийняття закону стала необхідність захистити реноме американських компаній, яке значно похитнулося після «уотергейтського скандалу», до якого були причетні за різними оцінками до 300 різних компаній, заборонивши прямий підкуп іноземних посадових осіб в обмін на укладання вигідних державних контрактів або інших привілеїв для бізнесу. Цілком очікувано, що прийняття документа викликало шквал негативних оцінок, більшість з яких власно зводилася до того, що американські компанії втрачають конкурентні переваги на тих ринках, де подарунки та підношення є необхідністю. У цій дискусії перемогли ті, хто стверджував, що підкуп іноземних посадовців рано чи пізно призводить до викривлення бізнесу в США, втім до аргументів, наведених іншою стороною, все ж таки прислухались, і вже в 1998 році положення закону було значно пом’якшено. Зокрема, були введені поняття «законний платіж», «розумні та сумлінні виплати». По суті, такі зміни звели майже нанівець основоположну ідею, що розуміли і автори змін, і тому для «утримання марки» були введені більш жорсткі покарання.

Законом на бізнес покладається кілька обов’язків. Перше і основне: забороняється пропозиція, виплата грошей, «подарунків» або передача інших цінностей для отримання переваг у веденні бізнесу. Це стосується як представників американського бізнесу, так й іноземного на території США. Щодо останніх діє розпорядження Комісії з цінних паперів та бірж, яким встановлено додатковий обов’язок із розкриття інформації про рух коштів і платежів, пов’язаний з веденням бізнесу на території США.

Крім зазначених законів, які передбачають кримінальну відповідальність за корупційні діяння, важливу роль відведено також нормам, спрямованим на попередження корупції. У цьому контексті особливого значення набувають правила трудової етики та юридичні норми, що регулюють діяльність державних службовців, які є обов’язковими для виконання. Діяльність держслужбовців регламентується цілою низкою моральних кодексів і законодавчих актів.

Принципи етики держслужбовців закріплені у Виконавчому наказі Президента США від 1998 року, який регламентує порядок отримання пільг і припинення державної служби. Чиновникам не дозволяється «використовувати службове становище для отримання особистої вигоди» і мати фінансові інтереси, що не відповідають їх посадовим обов’язкам, використовувати внутрішню інформацію для особистої вигоди або приймати подарунки.

Інші положення регламентують порядок виконання службових обов’язків. Як давання, так і отримання хабара вважаються кримінально карними злочинами. Не допускається отримання заробітної платні з інших джерел, аніж державна служба. Те саме стосується і винагороди державних чиновників за представництво приватних інтересів в окремих справах», де США мають свій фінансовий інтерес.

В США надається особливе значення питанням моральності. Норми етичної поведінки на держслужбі визначає Кодекс етики держслужбовця.

У серпні 1991 року був прийнятий Звід правил для службовців державного апарату. Згідно з положеннями цього документа службовці мають право приймати подарунки від сторонніх осіб вартістю не більше 25 доларів, суворо заборонено брати будь-які подарунки від підлеглих. Було встановлено також заборону на отримання гонорарів за викладання, виступи та публікації, пов’язані з питаннями, якими посадова особа займається, перебуваючи на службі.

Інша модель контролю – призначення генеральних інспекторів у федеральному уряді та урядах штатів як внутрішніх органів, які здійснюють нагляд за роботою відомств і координують превентивну, слідчу й аудиторську діяльність.

Слід зазначити, що у США існує положення про винагороду працівників, які повідомили про порушення норм укладання державних контрактів.

Сінгапур. Сінгапурська стратегія боротьби з корупцією відрізняється строгістю і послідовністю, ґрунтуючись на «логіці контролю за корупцією»: «спроби викоренити корупцію повинні ґрунтуватися на прагненні мінімізувати або виключити умови, що створюють як стимул, так і можливість схилення особи до здійснення корумпованих дій».

У момент отримання незалежності в 1965 році, Сінгапур був країною з високим рівнем корупції. Тактика його зниження була побудована на низці вертикальних заходів: регламентації дій чиновників, спрощенні бюрократичних процедур, строгому нагляді над дотриманням високих етичних стандартів. Центральною ланкою стало автономне Бюро з розслідування випадків корупції, в яке громадяни можуть звертатись зі скаргами на державних службовців і вимагати відшкодування збитків. Одночасно з цим було посилено законодавство, підвищена незалежність судової системи (з високою зарплатою і привілейованим статусом суддів), введені економічні санкції за здачу хабара або відмову від участі в антикорупційних розслідуваннях, а також зроблені жорсткі акції аж до поголовного звільнення співробітників митниці і інших державних установ. Це поєднувалось з перегулюванням економіки, підвищення зарплат чиновників і підготовкою кваліфікованих адміністративних кадрів.

В даний час Сінгапур займає лідируючі місця в світі по відсутності корупції, економічній свободі і розвитку.

Підбиваючи підсумки щодо тенденцій розвитку національних стратегій у сфері боротьби і протидії корупції, слід зазначити, що законодавці намагаються виробити максимально уніфікований механізм протидії корупційним проявам. Водночас ефективність законодавчих положень суттєво різниться від держави до держави, що зумовлено переважно виконавчою дисципліною та національними традиціями.

Україна зазнає тих самих негативних наслідків, що й інші країни. Усвідомлення деструктивного впливу на розвиток суспільства спонукає до активного спротиву та тісного міжнародного співробітництва у цій сфері.

Діяльність із реформування національного антикорупційного законодавства має відбуватись з урахуванням міжнародних зобов’язань України, а також зарубіжної практики.

Закон України “Про запобігання корупції”

Автор: фахівець з питань запобігання корупції ДП ІЦПО ПФУ В’юнник А.Г.

З введенням в дію 26 квітня 2015 року Закону України “Про запобігання корупції” від 14 листопада 2014 року № 1700 втратив чинність Закон України “Про засади запобігання і протидії корупції” від 7 квітня 2011 року № 3206 крім положень щодо фінансового контролю. Рішення про початок роботи нової системи подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування приймається Національним агентством з питань з запобігання корупції.

Новим законом визначені принципово нові правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні. Зокрема, розширено коло близьких осіб, до них також відносяться зять, невістка, тесть, теща, свекор, свекруха. Конфлікт інтересів розділено на потенційний (наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення певних дій) та реальний (суперечність між приватним інтересом особи та її службовими повноваженнями, що впливає на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення певних дій). Адміністративна відповідальність передбачена за реальний конфлікт інте-ресів.

Центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізацію державної антикорупційної політики є Національне агентство з питань запобігання корупції, до повноважень якого належить здійснення контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу життя таких осіб, забезпечення ведення Єдиного державного реєстру декларацій, складання адміністративних протоколів за правопорушення, пов’язані з корупцією, тощо.

У законі містяться норми щодо запобігання корупційним та пов’язаним з корупцією правопорушенням, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, правил етичної поведінки, фінансового контролю, захисту викривачів та інші механізми щодо запобіганню корупції.

Також цим законом внесено зміни в Кодекс України про адміністративні правопорушення, зокрема збільшено суми штрафів за адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією. Кримінальний кодекс України доповнено ст.366-1 (декларування недостовірної інформації), якою передбачена відповідальність за подання завідомо недостовірних відомостей у декларації, або умисне неподання декларації, у вигляді позбавлення волі на строк до двох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Зміни внесено і до інших законодавчих актів.

Закон покликаний сприяти запобіганню корупції через застосування превентивних антикорупційних механізмів, виявленню корупційних правопорушень та усунення їх наслідків.

Новим антикорупційним законом, зокрема, передбачено наступні нововведення:

– створюється Національне агентство з питань запобігання корупції, яке займатиметься формуванням і реалізацією державної антикорупційної політики;

– матиме місце зовнішнє врегулювання конфлікту інтересів, яке здійснюється шляхом: усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів; застосування зовнішнього контролю за виконанням особою відповідного завдання, вчиненням нею певних дій чи прийняття рішень; обмеження доступу особи до певної інформації; перегляду обсягу службових повноважень особи; переведення особи на іншу посаду; звільнення особи;

– суб’єктами декларування щорічно до 1 квітня подаватиметься шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларація особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

– Національне агентство забезпечуватиме відкритий цілодобовий доступ до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, на офіційному веб-сайті Національного агентства;

– повна перевірка декларації здійснюватиметься протягом 90 днів із дня подання декларації і полягає у з’ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення;

– Національне агентство здійснюватиме вибірковий моніторинг способу життя суб’єктів декларування з метою встановлення відповідності їх рівня життя наявним у них та членів їх сім’ї майну і одержаним ними доходам згідно з декларацією особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;

– значно збільшуються обсяги відповідальності за адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією.

Крім того, в обов’язковому порядку в державних, комунальних підприємств, господарських товариств (у яких державна або комунальна частка перевищує 50 %), де середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує 50 осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період перевищує 70 млн. гривень, започатковуються антикорупційна програма.

Для її реалізації в зазначених юридичних особах запроваджується посада Уповноваженого з антикорупційної програми.

Наразі в Державному підприємстві «Інформаційний центр персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України» 5 травня 2015 року введено посаду фахівця з питань запобігання корупції.

До його обов’язків входить:

– забезпечення вирішення питань, спрямованих на підвищення рівня розвитку сфери запобігання та виявлення корупційних правопорушень;

– підготовка проектів антикорупційної програми Підприємства та рішень щодо поточних завдань із застосування антикорупційного законодавства, надає іншим структурним підрозділам та окремим працівникам роз’яснення у цій сфері.

– розробка та проведення заходів щодо запобігання корупційним правопорушенням, а також здійснює контроль за їх проведенням.

– вжиття заходів до виявлення конфлікту інтересів та сприяння його усуненню, контролює дотримання вимог законодавства щодо врегулювання конфлікту інтересів, а також виявляє сприятливі для вчинення корупційних правопорушень ризики в діяльності посадових осіб і працівників, внесення керівництву пропозиції щодо усунення таких ризиків.

– повідомлення керівництва факти, що можуть свідчити про вчинення корупційних правопорушень посадовими особами, працівниками або пов’язаними з ними  особами, які є суб’єктами антикорупційного законодавства;

– розгляд в межах повноважень повідомлень щодо причетності працівників до вчинення корупційних правопорушень, які суб’єктами антикорупційного законодавства;

– підготовка проектів відповідей на запити державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ, організацій та громадян;

– ведення обліку працівників, притягнутих до відповідальності за вчинення корупційних правопорушень.

–  участь у проведенні службового розслідування (перевірки) з метою виявлення причин та умов, що сприяли вчиненню корупційного правопорушення або невиконанню антикорупційного законодавства.

 

25.11.2016