Світові тенденції у сфері протидії корупції

розміщено в: Блог протидії корупції | 0
Автор: фахівець з питань запобігання корупції ДП ІЦПО ПФУ В’юнник А.Г.
 
Об’єктивно доведено, що корупції спотворює суспільні відносини, порушує нормальний (правильний, справедливий) порядок речей в суспільстві. Це носить характер ланцюгової реакції. На думку відомого вченого О. І Кірпічнікова, «… корупція – це корозія влади, як іржа роз’їдає метал, так і корупція руйнує державний апарат і роз’їдає моральні устої суспільства. Рівень корупції – своєрідний термометр суспільства, показник його морального стану і спроможності державного апарату вирішувати задачі не у своїх власних інтересах, а у інтересах суспільства. Подібно тому, як для металу корозійна втома означає зниження межі його витримки, так і для суспільства втома від корупції означає зниження його опору».

Якщо спробувати визначити зміст і сутність цього явища через розріз соціального призначення державної служби, то слід зрозуміти, що вона порушує загальні принципи такої служби, визначені як національними законами, так і міжнародно-правовими актами. Як зазначено у Міжнародному кодексі поведінки державних посадових осіб, державна посада наділена довірою, яка передбачає зобов’язання діяти в інтересах держави. Державні посадові особи повинні виконувати свої обов’язки і функції колективно і ефективно у відповідності до законів і з повною доброчесністю, а також приймати справедливі і неупереджені рішення. Корумпована особа діє всупереч цим вимогам, зловживаючи довірою держави, вона діє незаконно, не доброчесно, несправедливо і упереджено, надаючи при цьому неправомірну перевагу своєму приватному інтересу чи інших осіб.

Вчиняють корупційні діяння як в країнах з розвинутою економікою і надзвичайно високим рівнем демократії, так і к країнах з адміністративно-командною системою економічного господарювання та тоталітарним режимом. Беруть хабарі (продаються) як службовці, котрі отримують дуже низьку офіційну платню, так і ті , які мають дуже високі офіційні доходи. За оцінками Світового банку на хабарі у світі витрачається понад 80 млрд. доларів США, що значно перевищує річний державний бюджет України. У колишньому Радянському Союзі на хабарі щорічно витрачались мільярди  карбованців, що підтверджувалось офіційною статистикою. Так, Державний Комітет Статистики СРСР після уточнення за 1990 рік обсягів доходів «тіньової економіки» констатував, що хабарі службових осіб, які були отримані лише від кооператорів, склали 3 млрд. крб.

Кожна країна намагається знайти свою оптимальну лінію протидії корупції, яка обумовлюється структурою і динамікою корупцією, станом економічного розвитку та особливостями правової системи і культури суспільства, конкретним змістом антикорупційних заходів.

Приведемо декілька прикладів.

Німеччина. У Німеччині правові межі боротьби з корупцією окреслені Кримінальним кодексом, а також окремими законодавчими актами, які входять до Цивільного кодексу. Зокрема, Закон про кримінальну відповідальність військових і Закон про захист військ НАТО (стосується боротьби з корупцією за участю військових). У 1998 році прийнятий Закон про боротьбу з міжнародним хабарництвом.

Відповідно до Кримінального кодексу «державна посадова особа або особа, наділена спеціальними владними повноваженнями, яка вимагає, погоджується на пропозицію або приймає вигоду для себе чи для третьої особи за виконання покладених на неї службових обов’язків, несе відповідальність у формі позбавлення волі до трьох років або штрафу». Виплата коштів держаним службовцям заборонена незалежно від того, чи така виплата здійснюється з метою отримання вигоди, чи ні. Обтяжливими обставинами для злочину корупції є отримання «значної вигоди» або отримання незаконних виплат періодично протягом певного часу.

Закон про адміністративні правопорушення встановлює відповідальність керівників компаній та юридичних осіб. Отже, якщо співробітник компанії вчиняє підкуп будь-якої посадової особи, представляючи інтереси компанії, директор такої компанії може бути притягнений до відповідальності за те, що навмисно або через недбалість не забезпечив належного нагляду.

Італія. Згідно з італійським законодавством кримінальним злочином є діяння, спрямоване на давання хабара або спробу підкупу посадової особи іноземної держави, коли це діяння скоєне з метою отримання неправомірних переваг для себе або інших осіб у міжнародних ділових операціях. Зміни, нещодавно внесені до Кримінального кодексу, закріплюють принцип відповідальності юридичних осіб.

Юридична особа несе відповідальність за деякі кримінальні злочини, включаючи хабарництво, що здійснюється в інтересах такої юридичної особи або для отримання певних переваг особами, які представляють або здійснюють керівництво компанії, або особами, які перебувають під їх керівництвом. Вчинки осіб, які діють у власних інтересах або інтересах третіх осіб, не будуть підставою для притягнення до відповідальності компанії.

Цікаво, що особи, які здійснюють підкуп державних посадових осіб, несуть таку ж відповідальність, як і посадові особи, винні у вчиненні корупційного злочину. Водночас, якщо приватна особа дає винагороду за раніше вчинені дії, таке діяння не тягне кримінальної відповідальності. Відповідальність також передбачена за невдале підбурювання до вчинення корупційного злочину. Санкції варіюються від позбавлення волі для фізичних осіб до накладання штрафів, конфіскації активів та публікації судового рішення як для фізичних осіб, так і для юридичних осіб.

В Італії вживаються антикорупційні заходи різного роду. Протягом п’яти років послідовно здійснювалася компанія «Чисті руки», розпочата у 1992 році прокуратурою м. Мілан, яка була спрямована на боротьбу з корупцією у вищих ешелонах влади.

США. У США у сфері протидії корупції основними законодавчими актами є Титул 18 Кодексу США, Закон США про боротьбу з корупцією у міжнародній діяльності 1977 року та Закон про етику в Уряді 1978 року.

Так, відповідно до параграфу 201 «Підкуп посадових осіб і свідків» Титулу кримінальні відповідальність передбачена за вчинення як пасивного, так і активного хабарництва. Санкцією за вчинення злочину хабарництва або підкупу може бути стягнення штрафу та/або позбавлення волі від 2 до 15 років ув’язнення.

Особливий інтерес викликає Закон про боротьбу з корупцією у міжнародній діяльності. Він уже протягом майже трьох десятиліть дозволяє притягати до відповідальності за підкуп та інші корупційні діяння, вчинені за межами США. Цей закон підняв низку не тільки правових, а й етичних питань, особливо у розрізі стосунків адвокат-клієнт. Адвокат змушений вирішувати відразу кілька завдань, які доволі часто суперечать одне одному: зберегти комерційні інтереси клієнта та маневрувати в межах закону, з урахуванням можливості, що дії клієнта суперечать цьому акту. Закон може бути застосований у двох випадках: існує зв’язок між підкупом і територією США, а також якщо одним із контрагентів є суб’єктом законодавства США.

З точки зору класичної доктрини міжнародного права цей нормативний акт не є беззаперечним у контексті юрисдикційних питань, проте саме він став у подальшому основою для розвитку міжнародно-правових інструментів. Змістовно документ також має певні вади, адже, як і будь-який інший законодавчий акт, не в змозі охопити всі випадки, які могли б підпасти під визначення транснаціональної корупції.

Основною метою прийняття закону стала необхідність захистити реноме американських компаній, яке значно похитнулося після «уотергейтського скандалу», до якого були причетні за різними оцінками до 300 різних компаній, заборонивши прямий підкуп іноземних посадових осіб в обмін на укладання вигідних державних контрактів або інших привілеїв для бізнесу. Цілком очікувано, що прийняття документа викликало шквал негативних оцінок, більшість з яких власно зводилася до того, що американські компанії втрачають конкурентні переваги на тих ринках, де подарунки та підношення є необхідністю. У цій дискусії перемогли ті, хто стверджував, що підкуп іноземних посадовців рано чи пізно призводить до викривлення бізнесу в США, втім до аргументів, наведених іншою стороною, все ж таки прислухались, і вже в 1998 році положення закону було значно пом’якшено. Зокрема, були введені поняття «законний платіж», «розумні та сумлінні виплати». По суті, такі зміни звели майже нанівець основоположну ідею, що розуміли і автори змін, і тому для «утримання марки» були введені більш жорсткі покарання.

Законом на бізнес покладається кілька обов’язків. Перше і основне: забороняється пропозиція, виплата грошей, «подарунків» або передача інших цінностей для отримання переваг у веденні бізнесу. Це стосується як представників американського бізнесу, так й іноземного на території США. Щодо останніх діє розпорядження Комісії з цінних паперів та бірж, яким встановлено додатковий обов’язок із розкриття інформації про рух коштів і платежів, пов’язаний з веденням бізнесу на території США.

Крім зазначених законів, які передбачають кримінальну відповідальність за корупційні діяння, важливу роль відведено також нормам, спрямованим на попередження корупції. У цьому контексті особливого значення набувають правила трудової етики та юридичні норми, що регулюють діяльність державних службовців, які є обов’язковими для виконання. Діяльність держслужбовців регламентується цілою низкою моральних кодексів і законодавчих актів.

Принципи етики держслужбовців закріплені у Виконавчому наказі Президента США від 1998 року, який регламентує порядок отримання пільг і припинення державної служби. Чиновникам не дозволяється «використовувати службове становище для отримання особистої вигоди» і мати фінансові інтереси, що не відповідають їх посадовим обов’язкам, використовувати внутрішню інформацію для особистої вигоди або приймати подарунки.

Інші положення регламентують порядок виконання службових обов’язків. Як давання, так і отримання хабара вважаються кримінально карними злочинами. Не допускається отримання заробітної платні з інших джерел, аніж державна служба. Те саме стосується і винагороди державних чиновників за представництво приватних інтересів в окремих справах», де США мають свій фінансовий інтерес.

В США надається особливе значення питанням моральності. Норми етичної поведінки на держслужбі визначає Кодекс етики держслужбовця.

У серпні 1991 року був прийнятий Звід правил для службовців державного апарату. Згідно з положеннями цього документа службовці мають право приймати подарунки від сторонніх осіб вартістю не більше 25 доларів, суворо заборонено брати будь-які подарунки від підлеглих. Було встановлено також заборону на отримання гонорарів за викладання, виступи та публікації, пов’язані з питаннями, якими посадова особа займається, перебуваючи на службі.

Інша модель контролю – призначення генеральних інспекторів у федеральному уряді та урядах штатів як внутрішніх органів, які здійснюють нагляд за роботою відомств і координують превентивну, слідчу й аудиторську діяльність.

Слід зазначити, що у США існує положення про винагороду працівників, які повідомили про порушення норм укладання державних контрактів.

Сінгапур. Сінгапурська стратегія боротьби з корупцією відрізняється строгістю і послідовністю, ґрунтуючись на «логіці контролю за корупцією»: «спроби викоренити корупцію повинні ґрунтуватися на прагненні мінімізувати або виключити умови, що створюють як стимул, так і можливість схилення особи до здійснення корумпованих дій».

У момент отримання незалежності в 1965 році, Сінгапур був країною з високим рівнем корупції. Тактика його зниження була побудована на низці вертикальних заходів: регламентації дій чиновників, спрощенні бюрократичних процедур, строгому нагляді над дотриманням високих етичних стандартів. Центральною ланкою стало автономне Бюро з розслідування випадків корупції, в яке громадяни можуть звертатись зі скаргами на державних службовців і вимагати відшкодування збитків. Одночасно з цим було посилено законодавство, підвищена незалежність судової системи (з високою зарплатою і привілейованим статусом суддів), введені економічні санкції за здачу хабара або відмову від участі в антикорупційних розслідуваннях, а також зроблені жорсткі акції аж до поголовного звільнення співробітників митниці і інших державних установ. Це поєднувалось з перегулюванням економіки, підвищення зарплат чиновників і підготовкою кваліфікованих адміністративних кадрів.

В даний час Сінгапур займає лідируючі місця в світі по відсутності корупції, економічній свободі і розвитку.

Підбиваючи підсумки щодо тенденцій розвитку національних стратегій у сфері боротьби і протидії корупції, слід зазначити, що законодавці намагаються виробити максимально уніфікований механізм протидії корупційним проявам. Водночас ефективність законодавчих положень суттєво різниться від держави до держави, що зумовлено переважно виконавчою дисципліною та національними традиціями.

Україна зазнає тих самих негативних наслідків, що й інші країни. Усвідомлення деструктивного впливу на розвиток суспільства спонукає до активного спротиву та тісного міжнародного співробітництва у цій сфері.

Діяльність із реформування національного антикорупційного законодавства має відбуватись з урахуванням міжнародних зобов’язань України, а також зарубіжної практики.
 
Опубліковано в загальнодержавному інформаційно-аналітичному виданні «Вісник Пенсійного фонду України» за вересень 2016 року № 9.